По мірі розвитку дитини одні стахи зникають, а інші з`являються. Це зумовленно усвідомленням нових проблем. Дуже шкідливими є страхи, що обмежують розвиток можливостей дитини (бажання досягати успіху, не прикладаючи зусиль; страх досягти того, чого бажається), або підривають її здоров`я - погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять з рівноваги. Все це потрибує спеціальної уваги батьків. Не лякайтесь страхів своєї дитини, не намагайтесь вдавати, що нічого не трапилось, не відвликайте дитину від спогадів про старашний сон чи страшну фантазію. Якщо не проговорити страх - він переслідує нас і нападає тоді, коли ми найменше захищені від нього. Перш за все допоможіть диттині спокійно сприйняти сам факт наявності страху. Якщо вона вирішить, що боятися - це сором та неприпустимо погано, вона буде уникати страшних ситуацій і ніколи не змодже навчитись долати їх. Допоможіть дитині зустрітись із своїм страхо віч-на-віч у беспечній обстановці - ви поруч, завжди готові прийти на допомогу, захистити. Нехай вона вам росповість чи намалює те, що її лякає. Намагайтесь зросуміти свою дитину, це для неї важливо, переживіть її страх разом. Дитина повинна відчути ваше розуміння та підтримку. Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятись не соромно, що всі, і ви також, чогось боялися. Дитині необхідно зрозуміти, що це природньо, це дасть її змогу повірити в те, що вона також зможе опанувати свії страх. Невдалі спроби вашої дитини подолати свій страх це перші сходинки до її досягнень. Це той досвід, який допоможе у подальшому житі. Хваліть її за наміри, відзначайте непомітний прогрес - "страх став трохи меншим, значить ти його потрохи переростаєш". Це допоможе дитині відокремлювати себе від страху, усвідомлювати себе гідною особистісттю. З цього приводу наведу коротку притчу: "Одного разу, перед боєм, воїни звернули увагу на лицаря, який тремтів від страху. Його запитали: - Ти що - боїшся? - Ні це боїться моє тіло, - відповів лицар, - бо воно знає, що зараз мій сильний дух поведе його в атаку".
